Основні складові успішного навчання

Автор: Людмила Габит, студентка курса QA/AT м. Київ

З початком карантину прийшло розуміння, що як раніше не буде. З’явилося багато вільного часу і, враховуючи це, я вирішила дізнатись більше про QA. Самостійне навчання вдома проходить за власним темпом, якщо не розумієш тему, зупиняєшся на ній стільки, скільки часу тобі потрібно. Здавалося б, бери і вчи, нічого складного у навчанні самотужки немає, окрім самоорганізації, звісно. Та не все так просто. Коли починаєш перечитувати сторінки з однаковими, на перший погляд, назвами, що тобі видає пошукова система, розумієш – описують вони зовсім різне, іноді навіть протилежне. Приходить чітке розуміння, що тобі потрібен той герой, який зможе провести тебе протореною стежкою через непрохідні хащі «корисної» інформації. Пошуки привели мене до коледжу «DevEducation».

Формат навчання Online на платформі Zoom спочатку викликав деяке занепокоєння. Думки про 4 години теорії на екрані монітора, коли поруч вирує зовсім інше життя насторожували. Та завдяки харизмі викладачів цей час минав непомітно. Хоча, кажучи відверто, особисто для мене, навіть перегляд двогодинного фільму задача не з простих.

Надзвичайно надихає те, що викладачі насправді вкладають у тебе душу. Під час періоду онлайну, траплялися випадки, коли особливо складні теми пояснювали за допомогою програми Paint. От це я розумію, жага донести знання.

Та попри усі прагнення людей, що тебе оточують, успіх у навчанні завжди залежить від тебе особисто. Мало прослухати лекцію, і вважати, що ти все запам’ятав, потрібно ще працювати вдома. В школі основними методами запам’ятовування матеріалу були перечитування тексту, конспектування, іноді готували реферати або доповіді для більш широкого розуміння теми. Зараз ці методи вважаються застарілими, а перечитування матеріалу та його конспектування визнані неефективними. Як зазначав Марк Макденіел, дослідник пам’яті та когнітивних здібностей, мозок концентрується на інформації і намагається зрозуміти суть, коли бачить її вперше. При перечитування матеріалу, мозок концентрується не на намаганні повторити текст і, так би мовити, освіжити його, а на пошуку нової інформації. В той час як усе інше переглядається з огляду на «так, це я вже бачив/знаю», і найгірше тут – це втрата часу. Користі такий метод приносить мало, а от часу, особливо на об’ємні або написані у науковому стилі теми, витрачається чимало.

У книзі «Засіло в голові. Наука успішного навчання» Пітера Брауна, Марка Макденіела, Генрі Редіґера, автори пропонують більш ефективні методи запам’ятовування. Одним з них я почала користуватись у коледжі. Головна ідея полягає в тому, щоб при вивченні матеріалу не конспектувати його, а складати запитання для кожної теми, терміну які необхідно запам’ятати. Таким чином, по-перше, при створенні запитання людина глибше обмірковує прочитане, по-друге, це займає набагато менше часу, ніж створення конспекту, по-третє, видновити у пам‘яті цей матеріал, давши відповідь на складені тобою раніше запитання буде набагато легше.

Окрім теорії, особливу увагу варто приділяти практиці. Адже, виконуючи практичні завдання, можна усвідомити, що саме ти не зрозумів, проґавив. Коли погано розумієшся на матеріалі, або він взагалі для тебе новий, легше працювати самому. Але коли виконуєш завдання самотужки, завжди є вірогідність «застрягти» на якомусь моменті. Так, є можливість задати питання і почути на нього змістовну відповідь, та іноді не одразу помічаєш, що ти витратив занадто багато часу. Задавати питання важливо, особливо для обраної мною професії, але не менш важливо і допомагати іншим, якщо знаєш відповідь. По-перше, краще зрозумієш тему сам, по-друге, допоможеш комусь, принесеш частинку добра у всесвіт і “плюсик у карму” =)

Особливим видом практики є командна робота. Такий підхід дає можливість спочатку обговорити ідеї і тільки після цього починати виконувати завдання. Тоді вдасться чітко розділити завдання і його виконання буде більш успішне. Поки що, це тільки в теорії, ми вчимося працювати разом і з кожною новою задачею виходить все краще.

Під час інтенсивного навчання необхідно піклуватися про себе і вчасно та якісно відпочивати. Минулі вихідні були відмінним прикладом такого відпочинку. Викладачі та частина групи, за бажанням, яке у мене теж було, вирішили зробити заїзд на велосипедах. Почали прогулянку від ВДНГ і до річки Віта, притоки Дніпра. Дорога туди й назад складала майже 25 км, це не мало, враховуючи, що востаннє на велосипеді я сиділа більше трьох років назад. Краєвиди в дорозі швидко розвіяли будь які сумніви. Поїздка принесла масу задоволення, дорога ближче до річки, пролягала вздовж соснового лісу з неймовірним повітрям.

На місці ми грали в командні ігри, так би мовити, “Team building”. Відпочивши, відправились назад, тоді я і дізналась ціну гарних краєвидів, оскільки двічі довелось підійматись на пагорби. Але однозначно, воно того варте. Наша мандрівка завершилася прибуттям у початкову точку. Нам пощастило помилуватися на захід сонця: над вістрям виставкового палацу, на фоні рожевого, ще літнього, неба красувався повний місяць.

Цей день допоміг “перезавантажитись”, подолання схилів дало відчуття сили і поваги до себе, адже я таки «змогла». Ще раз переконалася у важливості якісного відпочинку. Хотілося б ще раз подякувати усім за чудовий день.

Наостанок хотілося б процитувати Теодора Рузвельта – «Роби те, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є». Якщо дотримуватись цього принципу, навчання стає набагато ефективнішим. Та й не тільки навчання. Це чудове гасло, щоб іти з ним по життю.